Тhis monument to the victims of the Genocide-Holodomor was proposed and planned by our parish's long time benefactor Mr. Eugene Kostrubawho, along with our Pastor Rt. Rev. Roman Pankiw oversaw every stage of the construction.
May this beautiful structure stand tall by our church – a permanent witness to the undying memory of the Ukrainian people, and their reverence and trepidation towards their history. God bless this project and philanthropist Mr. Eugene Kostruba and his family!
(Reprinted by permission from СВІТЛО – THE LIGHT monthly magazine)
Посвячення Пам’ятника Жертвам Голодомору в Торонто
|
Двадцят п'ятого вересня 2010 року в Миссиссаґа, що біля Торонта при Соборі Успення Пресвятої Богродиці за почином декана і пароха Всесв. о. Романа Паньківа, мецената Євгена Коструби і Комітету здійснилась значна церковно-громадська подія.
годині 15-ій Єпарх Торонта і Східної Канади Преосвященний Владика Стефан Хміляр урочисто посвятив Пам'ятник Жертвам Голодомору в Україні. Ниві світові стало відомо, що Йосиф Сталін із низкою російських безбожників в роках 1922 до 1933 знищили штучним голодом біля 10 мільйонів українського селянського населення. Слід підкреслити, що цей жахливий злочин проти українського народу тодішня преса злобно замовчала.
Високий і імпозантний Пам'ятник Голодомору споруджено на церковній території біля Собору Успення Пресвятої Богородиці. Фундатором тієї гідної споруди є відомий український меценат Євген Коструба.
У святі взяли участь члени духовенства Єпархії Торонта і Східної Канади та Православної церковної громади Торонта, яку в відсутности Ново-назначеного Митрополита Архиєпископа Владики Юрія, представляв Всеч. о. Богдан Сеньців.
Високий і імпозантний Пам'ятник Голодомору споруджено на церковній території біля Собору Успення Пресвятої Богородиці. Фундатором тієї гідної споруди є відомий український меценат Євген Коструба.
В урочистості взяла участь теж низька канадських і українських політичних і громадських діячів серед яких: посоль України в Оттаві достойний д-р Ігор Осташ,Генеральний Консуль Торонта Данилейко, посадник міста Миссиссаґи дойстойна Газел Мекалліон, Український посол Борис Вжесневський, Онтарійський міністр Фонсека, якого дружина українка, піддиякон маґістер Юрій Паньків, представники українських громадських і молодіжних Організацій, парафіяни та гості.
Після обряду посвячення всі присутні зайшли до парафіяльної залі на другу частину свята.
Заля буласуворо устаткована, на столах свічка, шматок чорного хліба та пісний борщ. На понурий сцені виступала молодь ансамблю "Пролісок" під керівництвом відомої деригентки пані Коник та й інших молодіжних груп. У міжчасі чергувалися короткі промови серед яких організатора цього жалібного свята Всевч. декана й пароха о. Романа Паньківа. Доповідач представив присутнім фундатора спорудженого Пам'ятникa Голодомору Євгена Кострубу, якому Україна нещодавно надала почесний орден третього ступня за його заслуги. Одночасно о. декан вручив фундаторові Євгенові Кострубі почесну грамоту від Глави нашої Церкви Блаженнішого Любомира Гузаря за його доброчинні діла для нашої Церкви й народу.
Слід згадати, що головну доповідь про Голодомор в Україні мав піддиякон маґістер Юрій Паньків, який є першим студентом на Канаду й Америку, що захистив маґістерку про Голодомор в Україні. У своїй доповіді доповідач підкреслив, що цей Пам'ятник Голодомору буде свідком майбутнім поколінням тієї трагедії, яка здійснилася в Україні.
Цього ж дня своєю багатолюдною участю в обряді посвячення Пам'ятника Голодомору наша громада Торонта духовно й молитовно споменула ці жахливі часі й смертні терпіння штучного голоду, в яких гинули наші брати і сестри, заявляючи їм свою солідарність.
о. Василь Цимбалістий, ЧСВВ
Єпархіяльне Відзначення 77-ліття Голодомору
біля пам’ ятника Голодомору
при Соборі Успення Пресвятої Богородиці, Миссиссаґа 
В суботу 27 -го листопада в 1-ій годині по полудні біля памятника Собору Успення Пресвятої Богородиці була відслужена Панахида присвячена невинно померлим в Голодоморі 1932 - 33 років в Україні за участю духовенства Митрополита Кир Юрія, Преосвященного Єпископа Торонтонського і Східньої Канади Кир Стефана Хміляра, православного духовенства і нашої Церкви, вірних парафіян. Після відслуження Панахиди відбулися дві доповіді, а саме очевидець Голодомору і свідок п. Стефан Горлач, який зворушливо розповів, що він сам бачив і що пережив, а також отець парох декан Роман
Паньків:
“Ми, як українці, маємо відповідальність стати голосом для тих, хто вже не може говорити і себе відстояти. Наші голоси допоможуть розказати про Голодомор і переконати, що такий Геноцид більше ніколи не пройде безслідно. Цей памятник, біля якого ми молимося , що був збудований меценатом п. Євгеном Кострубою надальше стане джерелом і натхненям майбутніх поколінь, щоб єднатися в молитовному дусі. Нехай цей день і память про жертви Голодомору - Геноциду буде вічною, а їхні душі спочивають у Царстві Небесному”.
Парох Собору Успення Пресвятої Богородиці.
підчас Єпархіяльного Відзначення 77-ліття Голодомору
біля пам'ятника Голодомору
при Соборі Успення Пресвятої Богородиці, Миссиссаґа
Ваше Високопреосвященство Митрополит Кир Юрій, Преосвящений Владика Кир Стефан, Всесвітліші і Всечесніші отці, Посол України д-р Ігор Осташ, Генеральний консул д-р Олександер Данилейко, представник парламенту пане Борис Бжисневський, буший голова КУК пане Маркіян Швець, Достойні представники організацій, пані Марійка Шкамбара, пане Іване Бакер, Достойний меценат Євген Коструба, свідок Голодомору пан Стефан Горлач і жалобна вся українська громадо. Сьогодні ми зібралися тут біля пам’ ятника Голодомору в Україні 1932-33 років, дзвін памяті, який був споруджений меценатом п. Євгеном Кострубою біля цього величавого Собору Успення Пресвятої Богородиці, і недавно посвячений Владикою Кир Стефаном, щоб пригадати чорний день і жорстокий злочин проти українського народу, який за своєю суттю був знаряддям тоталітарного радянського режиму знищити 10 міліонів невиних душ. В ці хвилини ми повинні не тільки згадати їх молитвою, а поклонитися в пам ' яті невинно убієнних. Цей голод був свідомо запланований Сталіном і його прислужниками. Цей сталінський режим залишив трагічний болючий шрам на душі українського народу. Досі з року в рік вшанування Голодомору нагадує українцям про переслідування, та жахливі вбивства наших невиних предків. По сьогодні людство незнає багато речей, які відбулися в 1932-33 роках. Совєтський Союз направду приклав багато зусиль, щоб приховати всі факти і переконатись, що ніхто ніколи не буде мати до них доступу.
Світове ігнорування - робить Голодомор найтрагічнішою подією в історії всього людства. Пасивність і сліпота є ще однією раною для українського народу. Незважаючи на все, Голодомор має своє значення, Олекса Воропай пише: "щоб зрозуміти цю трагедію, люди мусять пам'ятати, що масивне винищення селянів відбулося в одній з найбагатіших та врожайніших країн світу. Україна є досі знана за свою родючу землю, і що робить Голодомор ще більшим парадоксом є те, що люди помирали від голоду, в країні яка забезпечувала інші нації своїми врожаями." Три генерації українства було знищено тільки заради того щоб могутні тирани могли правити людством. Також тисячі українських дитячих душ було скалічено душевно та фізично.
Невинні душі поклали своє життя немовлята, діти, молоді хлопці і дівчата, жінки і чоловіки, старенькі бабусі і дідусі. Кордони до України були замкнуті. Продукти і хліб -конфісковані, непокірні - розстріляні. Тому сьогодні їхні душі скликали весь український народ на молитву по всьому світі. Письменик Андрій Малишко ще в 1964 році написав вірш, в якому згадується Голодомор ....
Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим, та тричі пухлим.
Хай би з ним поїли кору і комору
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як з похміль,
Без трун понесені із двору,
Нізащо, просто , Без вини.
Ми українці покликані стати живим голосом за справедливість цих невиних душ, щоб зберегти пам’ять про них і ніколи більше не допустити повторення. Визнання Голодомору як Геноцид признано 14-ма державами світу в тому числі і Канади. Віддаючи належну пошану жертвам ми зробимо все для того, щоб увесь світ знав правду про ці жахливі події, терпіння, муки і страждання болі і сльози невинних душ.
Ми як українці маємо відповідальність стати голосом для тих, хто вже не може говорити і себе відстояти. Наші голоси допоможуть розказати про Голодомор і переконати, що такий Геноцид більше ніколи не пройде безслідно.
Цей пам’ятник, біля якого ми молимося, надальше стане джерелом і натхненням майбутніх поколінь, щоб єднатися в молитовному дусі.
Нехай цей день і пам’ять про жертви Голодомору-Геноциду буде вічною, а їхні душі спочивають у Царстві Небесному.
о. Прот. Роман Паньків, Декан Парох Собору Успення Пресвятої Богородиці Миссиссаґа, Онтаріо
